День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді, на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібранні було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.
В Акті злуки проголошувалося: “Однині воєдино вливаються століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України, Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили, і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина, незалежна Українська Республіка”.
В знак шани та об’єднання українських земель в КЗ «Верблюзький» було проведено виховний захід «Соборна мати Україна – одна на всіх, як оберіг» з нагоди відзначення 100-річчя Дня Соборності України.
Лунає пісня солов'їна І вітер віє степовий. Моя соборна Україна Знов зустрічає день новий. Послухай, брате-українцю, Хоч історично склалось так, Що територія різниться, Одна земля у нас, однак. Ми з вами – це одне єдине, Ми – це родина: ти і я. Дві сторони у України, Та Україна в нас одна. А ми усі сини і дочки, Неначе в морі кораблі, Розкидані по всіх куточках Всеукраїнської землі. А наша єдність нездоланна, Бо в нас тече козацька кров. За скільки літ нас не здолали, А отже вистоїмо знов. Яка ж вдалась сьогодні днина! Що хочеться співать пісень Моя соборна Україна Знов зустрічає новий день.