У 1888 році в селі Верблюжка з населенням 7 тисяч чоловік було відкрито першу церковно-парафіяльну школу, в  якій навчалось 27 учнів.

 

Містилась вона в маленькому церковному приміщені. Заняття тривали з 14 листопада по 15 березня -  до початку польових робіт. Фінансувало школу волосне товариство- виділяло на рік 25 карбованців, яких вистачало лише на зарплату вчителеві. Завідував школою священик Феофіл Бієнтовський, вчителем був колишній семінарист Мусій Бойко. 

   Наступного 1889 року було відкрито ще одну церковно-парафіяльну школу, в якій навчалось 35 хлопчиків і 7 дівчаток. Навчання тут розпочиналося з жовтня і закінчувалось 5 квітня. Вчителем настановили псаломщика Всеволода Бієнтовського. Навчали в школі закону Божого, арифметики, чистописання, російської і церковно-слов’янської мов. Дисципліна підтримувалась за допомогою різок, непокірних виганяли зі школи. На початку ХХ століття за вимогою селян і на їх кошти було засновано земську школу на 80 учнів, якою завідував К. П. Маніцин.

   Збудовано також міністерську школу на 87 учнів (3 групи). Деякі вчителі, як М. З. Тищенко, К. С. Юха, Ю. М. Кармазин, вже мали освіту вчительської гімназії.

  1910 року відкриває двері  збудована на кошти земства Верблюзька  2-класна двоповерхова школа. 

 

В ній навчалось 185 учнів, завідував школою до 1921 року В. П. Добржанський. Справді народними школи стали лише за Радянської влади. 1922 року було ліквідовано церковно-парафіяльну школу, на її місці виникла трудова школа з 4-річним навчанням, а двохкласна стала опорною трудовою 7-річною школою.

   Рішенням п’ятого з’їзду Рад району в 1928 році було збільшено кількість шкіл і лікнепів, при семирічці було створено майстерню та дослідно-виробничу ділянку, в школах почали готувати гарячі сніданки, для дітей бідняків – безкоштовні.

     У 1936 році Верблюзьку семирічну школу було перетворено в середню, в 1937 році її директором призначено В. Ф. Скопенка, відкрито ще дві початкові школи. Учні не тільки оволодівали знаннями, навчалися в гуртках, а й регулярно звітували про свою роботу перед батьками. Так, районна газета в 1938-1940 роках не раз повідомляла про подібні заходи: 12 квітня 1938 року в сільському будинку культури відбулась виставка учнівської творчості. Експонати отримали високу оцінку відвідувачів та журі; у листопаді 1939 року на спортивному майданчику середньої школи відбулись спортивні змагання школярів. У змаганнях взяли участь 186 спортсменів.

 

 Вихованці шкіл довоєнних років з великою шаною і повагою згадують своїх вчителів Г. М. Скопенко, Г. О. Патинко, Л. Ф. Шаповалову, Г. Г. Сумського, П. С. Тимофіїва, В. Д. Буриліна, Д. У. Вагіса, П. С. Іщенка, В. П. Добржанського, Д. А. Шандуру, які серце віддавали дітям. Авторитет вчителів визначався високою культурою праці, відповідальністю перед суспільством за долю кожного вихованця. І в усьому був особистий приклад директора школи В. Ф. Скопенка, який завжди був у гущі учнівського колективу. Вчителі були просто старшими товаришами учнів. Це створювало обстановку вільного обміну думками, спілкування на рівній основі. Школа В. Ф. Скопенка й тоді вже була близька до того, що вимагає й від нинішніх шкіл сьогодення.

 

В довоєнний період школа села здійснила три випуски. Останній 19 червня 1941 року. Закінчило 10 клас 36 чоловік, з них на «відмінно» і «добре» Г. Бакалець, П. Ющенко, М. Біланенко, Н. Кульбака, М. Басараб та ще 13 учнів. Вітав випускників В. Ф. Скопенко. А через три дні розпочалась війна, насувалась тимчасова німецько-фашистська окупація. Зразу ж після визволення села вчителі організували навчання дітей в пристосованих хатах колгоспників. А в 1944 році методом народної будови були відбудовані всі школи, зруйновані фашистами, і розпочались заняття в середній, двох семирічних і п’яти початкових школах. Не було в дітей одягу, взуття, не вистачало книжок, паперу, меблів, але жадоба до знань, педагогічна майстерність вчителів забезпечували міцні знання. Директором середньої школи став В. П. Добржанський, який у довоєнний час працював завучем. Більше 40 років життя віддав Віктор Павлович навчанню і вихованню не одного покоління односельчан. Він був відмінником народної освіти. Вчителями працювали його колеги довоєнних років: Г. М. Скопенко, Г. Г. Сумський, Д.О. Іванова та колишні вихованці школи: М.І. Бахтин, М. Біланенко. О.І.Осадча, Н.Я. Березенко, Н.О. Кульбака. В 1946-1947 роках у школи повернулись вчителі – фронтовики: М.І. Мигуль, Ф.Ф. Леонтєв. І.М. Бедренець, І.А.Богун, Г.В. Бузько та інші. Не одне покоління навчили читати і писати вчителі початкових класів: О. Я. Коваленко, Г.С. Удовиченко, П.С. Тимофієв, Н.Д. Метка, Г.П. Литвин, Г.Ф. Ющенко, М.В. Іванова та інші. В розвиток народної освіти в селі внесли свій внесок директори шкіл М.Б. Черняк, Ф. М. Бедренець, В.К. Левицький, Ф. М. Краснюк. У 60-ті роки колгосп імені Калініна збудував чудову початкову школу, яка під керівництвом завідуючої О.В. Моміт стала зразковою в районі.

В 1975 році на кошти колгоспу «Україна» завершено будівництво сучасної триповерхової середньої школи, в якій за парти сіло близько 800 учнів.

 

Того ж року Верблюзькій середній школі було присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу В. Ф. Скопенка.  Очолив школу Микола Іванович Бахтин (  1975 – 1978), який до цього з 1965 року працював на посаді директора середньої школи (старе приміщення). Він був відмінником народної освіти. З 1978 року директором СШ було призначено Відєшина Василя Андрійовича (1978-2001), який до цього працював завучем. Власним прикладом і невтомною працею він виховав не одне покоління достойних випускників. За що йому було присвоєно звання «Відмінник народної освіти». Великий внесок у виховання підростаючого  покоління зробив вчитель історії Григір Григорій Васильович, який разом з червоними слідопитами школи вели пошукову роботу. Вони відкрили багато нових героїчних сторінок про своїх земляків. За сумлінну працю педагога Г. Григора   нагороджено грамотами, значком «Відмінник народної освіти». За багаторічну роботу, високу педагогічну майстерність вчительку російської мови та літератури М.А. Бахтин нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. 38 років віддала справі виховання Л.Ф. Шаповалова. Вона – відмінник народної освіти, нагороджена орденом «Знак Пошани».

 

Висококваліфікованими вчителями школи були ветерани педагогічної праці: К.М. Герко, Є.Ф. Олексієнко, В.І. Смалиус, Ю.А. Мокренко, Є.Г. Запорожець, М.Г. Нестеренко, М.Г. Буриліна, М.К. Думенко, Л.О. Шевчук, М.А. Лавроненко, К.Й. Шакула,В.М. Комар, М.О. Обідаєва, Г.К. Гавриш, В.І. Гавриш. Т.І. Смалиус, Г.А. Павленко, О.І. Ткаченко, В.Ф. Цимбал, М.Н.Цимбал, В.Ф.Яворська, В.С.Гудименко, К.С.Свищ, Г.П.Литвин.

  

Гордістю школи стали її випускники. Вони працюють в різних галузях народного господарства країни. Та і в селі немає такої ділянки  виробництва, де б не працювали вихованці школи. З школи вийшло чимало відомих людей. В.П.Чубенко був зачинателем стаханівського руху серед металургів Криворіжжя (в роки Великої Вітчизняної війни він загинув смертю хоробрих). І.К.Сиволап у 50-роки працював міністром сільського господарства УРСР. П.Д.Малий – кандидат філологічних наук, доцент, старший науковий співробітник АН УРСР. Б.Д.Малий – доцент Академії Цивільної Авіації. Автор більше 40 наукових праць, частина яких перекладена на англійську, французьку, іспанську, угорську мови. Має 13 урядових нагород, ветеран Збройних Сил. Брав участь у навчанні відомих космонавтів П.І.Климчука, Ю.В.Романенка, А.І.Попова, Л.Д.Кузими. Олесь (Олексій) Іванович Жолдак-поет-лірик. Автор ліричних та гумористичних книг «Орлята», «Відколювання номерів», «Перевесло», «Вибрики Пегаса», «Рівновага». Він переклав багато художніх творів з російської, білоруської, польської, болгарської мов.

В’ячеслав Сумський – народний артист України. Це звання отримав, працюючи  в Запорізькому обласному українському музично-драматичному театрі. Дружина і дві доньки теж артисти.

 

Є.П. Тимофієв – старший науковий співробітник інституту «Асканія – Нова» Херсонської області, кавалер ордена «Знак Пошани», автор 4 винаходів. Г.Г.Харута – кандидат ветеринарних наук, доцент Білоцерківського сільськогосподарського інституту. Має 17 опублікованих робіт і авторське свідоцтво на винахід. М.П.Пухальський – головний металург Інституту лиття ФН УРСР, автор 30 винаходів (серед них є такі, що мають міжнародне значення) і 15 науково-технічних праць. А.А.Рожко – соліст ансамблю пісні і танцю ЗакВО з 1978 року. Лауреат республіканського конкурсу військово-патріотичної пісні, заслужений артист Аджарської АРСР. Ф.С. Хряпченко – Герой Соціалістичної Праці. Л.І.Колдратенко – кандидат педагогічних наук, працює в педагогічному інституті імені Г.Винниченка.

    В 2001 році педагогічний колектив школи очолила Лета Ірина Володимирівна. В 2006 році школу було реорганізовано у Верблюзький НВК (загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад – центр позашкільної освіти), який відвідувало 192 учня та 42 вихованця дитячого садка «Мрія». Колектив закладу налічував 22 педагогічних працівників та 18 працівників обслуговуючого персоналу. За творчу роботу щодо впровадження ідей П.Ф. Козуля з естетичного виховання школярів, зміцненню навчально-матеріальної бази колектив нагороджений дипломом лауреата Районної педагогічної премії ім. П.Ф. Козуля. За сумлінну працю, професійну майстерність у 2007 році колектив занесений на районну Дошку Пошани.  

 

З  12 грудня 2014 року директором Верблюзького НВК було призначено Шепель Світлану Василівну. Колектив закладу налічує  46  працівників, з них 22  педагоги, 3 вихователі дитсадка «Мрія». Заклад відвідують 151 учень та 47 вихованців дитячого садка.