Ми варта нічна, ми не віримо вже у дива. І чай обпікає вуста, але гояться рани. Казали, чекати морозів опісля Різдва, Та нас і до того добряче трусило під ранок.
Намети, хоч де ти, ця справа давно не нова: І можна прикинутись хворим, сліпим і безногим І можна відсидітись вдома, де рідний диван, Та ти ризикуєш потому сидіти без нього.
І поки ти дивишся шоу: оффлайн чи онлайн І поки сидиш у зручній комунальній коробці Це все не про тебе, але про всяк випадок знай: Що поки ти тиснеш на мишку, тут тиснуть на хлопців
Димлять барикади. І йдуть тисячі громадян На диво-ялинку, в свята по-спартанськи убрану. Майдан вимерзає, але не вмирає Майдан. Скажи, чи чекати тебе на граніті Майдану?
Палають серця і стоїть над Грушевського чад І стяг український під небом тремтить переможно. А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать, Навіки герої, яких забувати не можна.
Як речі звичайні по-іншому бачаться тут. І слово просте набуває подвійного змісту. Вогненні півонії в бочках ночами цвітуть І чуєш, як грають Шопена твої екстремісти.
За правду, свободу, за чесні і рівні права Виходь у життя і нехай Україна повстане. Це більше не гра у ретвіти, репости й слова. Виходь на майдан, за майдан і заради майдану!
І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть. І сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане. Є правда єдина, неписана істинна суть: Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном.
Усе неможливе сьогодні перейде межу. І доля ще буде до мене і зла, і ласкава. Але я виходжу на площу, але я кажу: Слава Україні — Героям слава!
Оксана Боровець (19.02.2014)
19 лютого, у переддень Пам'яті Небесної Сотні, учні та педагогічний колектив КЗ "Верблюзький НВК" зібралися разом, щоб вшанувати пам'ять тих, хто у мирний час у ХХІ столітті загинув відстоюючи свої права та свободи. Люди різного віку, різних національностей, кожен із цієї небесної Сотні, мали свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.